Як в Бершадському районі вперше з’явилась традиційна вишита східно-подільська сорочка

Як в Бершадському районі вперше з’явилась традиційна вишита східно-подільська сорочка

Все почалось із знайомства з чудовим майстром Андрієм Єрмаковим. В 2015 році я запросила його та учасників Вінницької студії традиційної вишивки "Своє Рідне" в Бершадь. Ми досліджували вишивку та крої старовинних сорочок Бершадського краєзнавчого музею та шкільного музею села Війтівка, ходили  в гості до сільських майстринь. Чому саме Війтівка? Тому що звідти родом моя мама. А ще від бабусі залишились вишиті сорочки ювелірної роботи, які не давали мені спокою. Я пам’ятала, що бабуся розповідала мені про вишивку таких сорочок, показуючи рукою хід голки, коли я з цікавістю розглядала вишиті полики... Я тоді була ще малою і це мистецтво здавалось мені чимось недосяжним. Та пройшли роки і недосяжне стало можливим!

В комп'ютерній програмі я навчилася відмальовувати схеми для вишивки низзю, Андрій Єрмаков показав мені особливості крою і ручної збірки війтівських сорочок. Я почала вишивати свою першу сорочку низзю. Творчий процес над створенням такої сорочки, яку носили 100 років тому, мене дуже захопив! Та вишивалося в мене помалу. Як казали старенькі жіночки-майстрині, до яких ми у Війтівці ходили, сорочку вишивали цілий рік. Але, на жаль, ніхто вже не міг показати, як вишивати цією технікою. Ніхто в селі цього вже не вмів. А сорочок таких збереглося чимало, майже в кожній родині! Розповідали, що вишивали полики (вишивка на рукаві) в кожній хаті, але далеко не всі вміли зібрати сорочку вручну, комір збирало всього кілька майстринь на все село...
Вишила я полики, зібрала дрібненькі збирочки в комір, вишила по збирочках і прикрасила всі шви верхоплутом. На сорочці нема жодної машинної стрічки. Цей процес тривав 10 місяців.

Так з’явилася в Бершадському районі перша за багато років справжня традиційна вишита сорочка, притаманна Східному Поділлю, а саме Бершадському району.  Я дуже цьому раділа!
Чоловік мені зробив стенд і кожного року я представляла на День Незалежності свою виставку вишитих речей. Звичайно, коли я одягнула війтівську сорочку з вишитими поликами, на мене звертали  увагу люди старшого покоління, які ще пам’ятали такі сорочки. Вони були приємно здивовані, дехто навіть не вірив, що таке можливо! Але пробувати так вишивати не спішили. Коли я пропонувала показати, як це робиться, у людей було безліч причин, щоб відмовитися: в когось зір поганий, хтось вважав, що це дуже важко, казали, що в них нічого не вийде, що вони вже вміють вишивати хрестиком, бісером, а цього їм не треба. Тільки одиниці бралися за голку. Та виходило навіть у школярів! Низь - це лічильна техніка вишивки. Тут головне - уважно і правильно рахувати нитки полотна і слідкувати за схемою. Узори для вишивки низзю геометричні, а я в школі дуже любила математику, тому для мене це було просто і захопливо. Коли вишиваєш і входиш в ритм, то в схему можна і не дивитися, елементи узору повторюються, узор запам’ятовується. Я забуваю про всі проблеми, релаксую, медитую з голкою в руках...

Згодом я стала автором проекту «Відродження східно-подільської сорочки в Бершадському районі». В рамках проекту проводила безкоштовні майстер-класи з низі в Бершадській ЗОШ №1, в Бершадському Краєзнавчому музеї, в Будинку дитячої творчості, в Війтівському будинку культури, в П’ятківському будинку культури, на фестивалях та виставках в районі, та поза його межами.
В інтернеті паралельно створила ще один проект по відродженню традиційної вишивки Східного Поділля, до якого долучилися майстрині з різних міст та країн і разом вишивають східно-подільські сорочки. Створила групу у фейсбуці «Відродження традиційної вишивки Східного Поділля». Ця група налічує 4 тисячі учасників з усього світу. Відтворила схеми вже до 34 сорочок Східного Поділля.

А ще цього літа створила свій канал про традиційну вишивку на www.youtube.com. Запрошую до перегляду всіх поціновувачів традиційної української вишивки. https://www.youtube.com/channel/UC38ziZipPEdfVzW_HGXLFSg